Найвідоміші бібліотеки світу

Бодліанська бібліотека

Бібліотека Оксфорда, названа на честь свого найвідомішого мецената Томаса Бодлі, може запросто змагатися з найвідомішими бібліотеками світу.Наприклад, з Ватиканською завдяки своєму віку, який налічує більше шести століть, з Британською за рахунок розміру бібліотечних фондів. Бодліанська бібліотека займає п’ять великих будівель в Оксфорді і ще кілька за його межами, один з філіалів навіть розмістився в покинутій соляній шахті.У часи створення цього великого книгосховища зовсім невеликі, але унікальна колекція книг, зібраних єпископом Томасом де Кобем, приковували ланцюгами до полиць щоб уникнути крадіжок.Ланцюги через деякий час зникли, а правило залишилося – заборона виносити книги з бібліотеки поширюється навіть на королів.У свій час не вдалося взяти на будинок бібліотечну книгу ні Чарльзу Першому, ні Оліверу Кромвелю.У 17 столітті Бодліанська бібліотека отримала унікальну привілей – один примірник кожної книги, що видається в Великобританії, повинен поповнювати фонди сховища.З 2008 року те ж правило поширюється і на CD-диски.Сьогоднішня бібліотека в Оксфорді може похвалитися одинадцятимільйонною колекцією книг і розкішними інтер’єрами – в її приміщеннях, до речі, знімалися бібліотечні сцени саги про Гаррі Поттера.

Бібліотека Конгресу США

Найбільші в світі збори, що налічує більше 120 мільйонів книг, газет і журналів, 12 мільйонів фотознімків, близько п’яти мільйонів карт і 57 мільйонів рукописних сторінок і нот, зберігається в бібліотеці Конгресу США.Це книгосховище, засноване в 1800 році, спершу розміщувалося в Капітолії і виконувало функцію довідкового бюро для законодавчої влади Америки.На будівництво будівлі бібліотеки і формування бібліотечних фондів, що налічували тоді близько семи сотень книг, знадобилися чималі на ті часи кошти – понад 5 тисяч доларів.Бібліотека Конгресу не раз піддавалася значним руйнуванням: під час Війни за незалежність всі цінні екземпляри були спалені або вивезені англійцями, а в 1851 році книжкове зібрання майже повністю згоріло під час пожежі.Сьогодні потрапити в один з 18 читальних залів бібліотеки може будь-яка людина, яка досягла шістнадцятирічного віку, однак правом виносити книги за її стіни мають тільки конгресмени і судді Верховного суду США.Для бібліотеки Конгресу, як і для Бодліанскої, був прийнятий спеціальний закон, що пропонує передавати в її фонди по одному примірнику будь-якого видаваного в країні твору, що, безсумнівно, принесло свої плоди.

Австрійська Національна бібліотека

У бароковій будівлі в палацовому комплексі Хофбург у Відні розмістилася найбільша в Австрії бібліотека, яка зібрала у своїх сховищах більше двох з половиною мільйонів книг, рукописів, першодруків безлічі книг, папірусів, глобусів і географічних карт, унікальну музичну та театральну колекції.Свій довгий шлях австрійська бібліотека починала в якості імперської книжкової колекції, що зберігалася у каплиці Хофбурга, і поповнювалася за рахунок посагу австрійських імператриць, подарунків монархів сусідніх держав, пожертвувань багатих аристократів і перекладів вже існуючих книг з латини на німецьку.У 1722 році бібліотека обзавелася власним будинком і підтримкою за рахунок коштів державної скарбниці, а статус національної отримала в 1920-х після проголошення Австрійської республіки.Сьогодні Австрійська національна бібліотека вважається однією з найбільш відвідуваних пам’яток Відня.Її головний зал – справжній витвір мистецтва, розписаний фресками роботами відомих майстрів і прикрашений скульптурами, внесеними до списку культурної спадщини, – регулярно радує гостей унікальними експозиціями, наприклад, виставкою старовинних зображень представників тваринного світу з бібліотечних сховищ.

Бібліотека Александріна в Єгипті (Нова Александрійська бібліотека)

У пам’ять про найвідомішу бібліотеку старовини – Олександрійську, чиї архіви безслідно канули в Лету, на місці, де були знайдені залишилися від неї водопровід і викладена мозаїчною плиткою площа, в 2002 році була створена бібліотека Александріна.З 1970-х років архітектори з різних країн світу пропонували на розгляд уповноваженої комісії представників ЮНЕСКО і уряду Єгипту свої проекти нової бібліотеки – всього їх зібралося майже півтори тисячі.Будівництвом об’єкта по складному футуристичному проекту норвезької компанії-переможця зайнялися відомий австрійський архітектор Крістоф Капелі і безліч підрядних будівельних контор з усього світу.Будівля Нової Олександрійської бібліотеки, що символізує божество сонця, виконано зі скла і асуанського мармуру у вигляді сонячного диска, покрито літерами з різних алфавітів і звернено до моря.У бібліотечний комплекс, що займає 11 каскадних рівнів і призначений для зберігання 8 мільйонів книг, входять конференц-зал, читальні зали для сліпих, планетарій і чотири постійно діючих музеїв.Найцікавішим у Александріні приміщенням є кінозал «Культурами», на величезному інтерактивному екрані якого, демонструються сцени з багатотисячолітньої історії єгипетської землі.

Бібліотека Ватикану

Напевно, не знайдеться в світі людини, якій би не хотілося хоч одним оком заглянути в книжкові архіви Ватикану і дізнатися таємниці, які приховують зберігаються тут рукописи і манускрипти.Ватиканська бібліотека вважається найстарішою в світі, адже основи її колекцій були закладені ще в 4 столітті н.е.Вже в 8 столітті виявилося, що архіви бібліотеки настільки великі, що без окремого співробітника-бібліотекаря не обійтися.На початку 14 століття бібліотека Ватикану була частково знищена, але оскільки кожен новий Папа Римський поповнював скарбницю знань новими екземплярами, включаючи праці філософів античності і манускрипти з завойованих європейськими державами територій, сьогодні бібліотечний відділ манускриптів вважається найбагатшим у світі.У його 36 залах, з яких нога простого смертного може ступити тільки в 16, зберігається понад 80 тисяч унікальних рукописів, створених в античні часи і середньовіччі, а загальний книжковий фонд налічує понад мільйон книжкових видань, 300 тисяч монет, 150 тисяч рукописів і стільки ж фотознімків. Щороку в загальнодоступні приміщення бібліотеки Ватикану, збори знань про історію та політику пап, допускаються близько 5 тисяч учених, яким потрібно пройти перевірку ретельніше, ніж у Ложу масонів.Право виносити бібліотечні примірники за межі сховища є тільки у Папи Римського, будь-якого іншого, який спробував взяти книгу з собою, чекає кримінальна відповідальність за крадіжку.

Цікаві факти з бібліотечної історії (Присвячується Дню бібліотек)

Бібліотека Ярослава Мудрого

Бібліотека Ярослава Мудрого — за літописними свідченнями, перша бібліотека Київської Русі, що розташовувалася на території Софійського Собору в Києві. Історія Час заснування бібліотеки невідомий. У «Повісті временних літ» про неї згадується під 1037 роком. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які — «суть реки напояющие вселенную», говорить, що «Ярославъ же сей, якоже рекохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви». Це єдина згадка в літописних джерелах про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома. Мало відомостей і про первинне місце розташування книгозбірні й книгописної майстерні при ній, а також про кількісний і якісний склад її фонду. Щодо книжок бібліотеки, літопис наголошує на винятково церковному їх спрямуванні. Очевидно, більшість із них справді були церковними, адже потреба в них диктувалася поширенням на Русі християнства. Одначе поряд з церковними перекладалися, очевидно, й книжки, що містили відомості зі світової історії, географії, астрономії, філосовські та юридичні трактати, публіцистичні твори. Саме вони послужили основою для перетворення Софії Київської на центр літописання і передової думки. У Софії Київській було укладено перший літописний звід 1037-39 років, написано і проголошено знамените «Слово про Закон і Благодать» київського митрополита Іларіона, створено «Ізборник Святослава», написано «Послання до Смоленського пресвітера Фоми» київського митрополита Климента Смолятича. Знайомство з творами Іларіона і Климента Смолятича переконує в тому, що їм були відомі основні положення філософських вчень Платона, Арістотеля та інших філософів давніх часів. Є підстави стверджувати, що бібліотека Софії Київської і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. За підрахунками фахівців, книгозбірня Софійського собору налічувала понад 950 томів. З приводу подальшої долі бібліотеки думки дослідників розділилися. Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. На думку відомого російського дослідника-книгознавця М. Розова, сліди бібліотеки Ярослава треба шукати в «Ізборніку Святослава», а також у 20 інших давньоруських рукописах, які зберігаються в Санкт-Петербурзі в Російській національній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років. Проте бібліотека Києво-Печерського монастиря згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо. _____ Пошуки і версії про місцезнаходження Софійський собор у Києві. Розкопки під Софійським собором були зроблені в 1916 році, після того, як поблизу храму стався обвал грунту. У результаті відкрилася частина підземних переходів, всередині яких знайшли берестяну записку: "Якщо хто Найді цей хід той Найді велій скарб Ярослав» («Хто знайде цей хід, той знайде великий скарб Ярослава»). Однак схованка була порожня, а на стіні був напис про те, що він був розграбований. Про автентичності обох написів немає єдності думок до цих пір. Згідно зі звітом Археологічної комісії, розкопки були припинені для того, щоб запобігти несанкціонованому пошук скарбів місцевих жителів. Сумніви в збереження колекції висловлювалися неодноразово. Вони пов'язані з численними пожежами та розграбування Києва. Найбільш ранні з них, в яких вже фігурують книги, відносяться до 1169 (взяття Києва Мстиславом) і 1206 (нашестя половців) років. За іншою версією, бібліотека могла бути захована митрополитом Іларіоном в катакомбах Києво-Печерської лаври після його сварки з князем. У цьому випадку в складі бібліотеки могли виявитися книги грецьких іконописців, які розписували в XI столітті монастирські храми. Крім того, є відомості про те, що в 1106 році свою бібліотеку передав у дарунок монастирю правнук Ярослава князь Святослав Давидович Чернігівський, який прийняв постриг під ім'ям Миколи Святоші. Ще в 1653 році повідомлялося про те, що в лаврі є великі збори стародавніх книг, проте в 1718 році в монастирі сталася спустошливий пожежа, і воно повністю згоріло. Існує версія про те, що частина книг була захована в катакомбах в 1665 році. Ще одна версія пов'язана з Успенським собором Києво-Печерської лаври. У 1898 році в ньому вже знаходили скарб - «потаємну» монастирську скарбницю, заховану в 1718 році. У 1941 році, під час відступу радянських військ, собор був висаджений у повітря, проте під ним вціліли катакомби. Відомо, що в них зберігалися мощі одного із засновників лаври святого Феодосія. Також серед місць, де може знаходитися легендарний скарби, називають «Звіринецькі печери» поблизу Видубицького монастиря, а також підземелля зруйнованого Межигірського монастиря. Цікаві факти Висловлювалися припущення про те, що частина княжого книгосховища увійшла в не менш легендарну Бібліотеку Івана Грозного. У наші дні бібліотеку намагалися відшукати методами біолокації. Ім'ям Ярослава Мудрого названа одна з бібліотек Ярославля. Бібліотека була заснована великим князем у 1037 році як книгосховище Софійського собору Києва. Собор, в якому в ті часи знаходилася кафедра київського митрополита, був центром духовного і культурного життя держави. Саме в його численних приміщеннях розташовувалася одна з перших в Україні шкіл, були майстерні перекладачів та переписувачів. Біля стін собору проводилися народні збори, на яких вирішувалися основні питання зовнішньої і внутрішньої політики. Князь створював бібліотеку протягом сімнадцяти років - до своєї смерті. Саме створював, а не збирав, оскільки кожну книгу доводилося перекладати з грецької, болгарської або інших мов, а потім вручну переписувати і переплітати. Ярослав був поліглотом, тому історики вважають, що він теж міг брати участь у цій кропіткій роботі. У результаті вдалося виготовити близько тисячі книг. Кожна рукописна книга була справжнім шедевром. Папери тоді ще не було, тексти писалися на пергаменті, який робили зі шкіри молодих телят чи овець. Для створення однієї книги середнього розміру було потрібно ціле стадо телят ... Палітурки виготовлялися з сап'янової шкіри і прикрашалися золотом, сріблом зі вставками з алмазів, смарагдів і перлів.