.jpg)
Шановні колеги! У воєнний час зверніть увагу на "Аптечку самодопомоги" (на платформі "ТИ ЯК?") - https://www.howareu.com/
Психіка дитини дивовижна. З одного боку – вразлива до стресів та подразників. З іншого – неймовірно пластична, легше адаптується до обставин, та швидше відновлюється. Завдання дорослого допомагати дитині постійно підлаштовувати свій ментальний приймач під різні обставини. Якщо робити це правильно та змалку, більш імовірно що дитина виросте стійкою та стабільною особистістю.
Шановні колеги! Увага: Професійне вигорання педагога! Потребує профілактики! Звертайтеся до психолога!
«Професійне вигорання» педагога – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття по відношенню до учнів.До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять: надмірно інтенсивне спілкування; високий ступінь відповідальності за інших людей; інформаційні перевантаження; екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування.Професійне нездоров’я вчителя залежить від багатьох факторів, на які він, на жаль, не здатен вплинути. До таких факторів відноситься феномен емоційного вигорання як результат невідповідності між особистістю та роботою, синдром фізичного й емоційного виснаження, який бере початок зі стресу міжособистісної взаємодії і включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, утрату розуміння та співчуття.Емоційне вигорання — це синдром, що розвивається на основі неперервного впливу па людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.Синдром вигорання включає в себе три основні складові: емоційну виснаженість; деперсоналізацію (цинізм); редукцію професійних досягнень.Підемоційною виснаженістюрозуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. |
Деперсоналізаціяпередбачає цинічне ставлення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють.
Редукція професійних досягнень— виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.
Існує три стадії емоційного вигорання:
Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років.
Друга стадія.Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кіпця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше подібного вона за собою не помічала. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років.
Третя стадія.Ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам'яті і уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми. Заключна стадія — повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.
Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання».
— Любіть себе.
— Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
— З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.
— Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
— Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
— Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.
— Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?
— Сплануйте свій день.
— Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
— Навчіться керувати своїми емоціями.
— Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки ви самі переконаєте в цьому інших.
— Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.
— Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.
— Вмійте сказати “НІ”.
— Вживайте вітамін Е.
Дуже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції. Варто пам’ятати: має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.
На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа «Мій портрет у променях сонця».
Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.
Малюйте наприклад, щось красиве – квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.
Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.
Звісно, і сім’я – це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої проблемні питання з рідними. Кожен член сім’ї має свої підходи вирішення проблем . Обмінюйтесь ними.
ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ
Напружені стосунки вдома, проблеми на роботі, втрата близької людини, почуття
самотності. І це далеко не повний перелік тих ситуацій, які можуть призвести до стресу.
Але тривалі конфліктні ситуації і нескінченна низка стресів здатні зашкодити
здоров'ю людини.
Відомий дослідник стресу М. Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами
відбувається, а те, як ви це сприймаєте. Стрес іноді є необхідним явищем у житті людини.
Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає па працездатність і творчість.
Стрес вчить нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізовувати свої сили і
набувати впевненості в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати
руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи. Що ж таке стрес?
Стрес (тиск, натиск) — це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного
подразника, незвичайної ситуації.
Залежно від подразника, що діє на людину, розрізняють два види стресу: дистрес -
за дії негативних емоцій та евстрес - за дії позитивних емоцій.
Періодичні емоційні струси корисні для організму: вони позитивно впливають на
зовнішній вигляд, мобілізують сили і розумові здібності. Але від стресу потрібно
терміново рятуватися, поки він не встиг утрутитись у ваше життя, здоров*я і кар*єру.
Що відбувається з тілом, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію? У цей момент
надниркові залози викидають у кров гормони адреналін і норадреналін — у вас
стискуються кулаки, подих стає переривчастим, словом, усі симптоми гострого стресу в
наявності.
Зміни, що відбуваються в організмі при стресі, передбачені природою як захисна
реакція на небезпечні ситуації.
Стрес дійсно здатний пробудити приховані резерви людини, множачи її сили і
розумові здібності. Головне при цьому — спрямувати їх у потрібному напрямі й з*ясувати
причини стресу.
Якщо цього не зробити, стресові гормони нагромаджуються і «запускають» в
організмі іншу хімічну реакцію — людина починає злитися, нервово ходити зі сторони у
сторону, метушитися. Утім, через якийсь час усе відбувається з точністю до навпаки:
стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій — опускаються руки,
розвивається депресія. Такого «негативу» можна позбутися за допомогою психотехнік.
Найнебезпечніша стадія стресу — це коли він переходить у хворобу, з якою
впоратися під силу лише кваліфікованому психотерапевту.
На цьому етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають продукувати
небезпечний гормон кортизол, що може спровокувати погіршення пам'яті, серцево-
судинні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту, ослаблення імунітету,
раннє старіння, проблеми зі шкірою.
Стресами різного ступеня інтенсивності наповнене життя кожної людини. Інша річ,
що одні вміють їм протистояти, а інші — ні.
Що вам ніколи не принесе полегшення:
- Активний «відпочинок» біля телевізора.
- Спроба обвинуватити у своїх невдачах інших.
- Сплески бурхливих емоцій зі сльозами і голосіннями.
- Бажання усамітнитися, щоб «плекати» свій поганий настрій.
- Снодійне.
10 способів порятунку від стресу:
з*ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе.
Психологи стверджують: проблема, витягнута з підсвідомості, — вже наполовину
вирішена, для цього зовсім необов'язково йти до психоаналітика. Розкажіть про те, що вас
турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою
проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.
Не вдавайте з себе бідну ягничку. Перше, що рекомендують зробити психологи,
коли в черговий раз захочеться розвинути з дріб'язкової проблеми маленьку трагедію, слід
знайти людину, якій живеться набагато гірше, і допомогти їй.
Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до
стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і
нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії,
розподіливши за ступенем важливості, і виковуйте свій план.
Не згущуйте хмари. Люди, схильні до стресових реакцій, будь-яку проблему
роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому
житті трапляються нечасто. Тому викиньте з голови надумані проблеми, а також ті, які ви
не в змозі вирішити.
Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу па будь-
які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні
вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа.
Заплющить очі й подумки перенесіться па берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть у
сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна па іншу в ділянці пупка
(ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити мозок киснем
і заспокоїтись.
Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удається впоратися із хвилюванням.
Наприклад, купіть собі що-нс-будь у подарунок. Причому, робити це потрібно не стільки
заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за
відмінно виконану роботу.
Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну
систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм
продукуватиме бажані гормони радості.
Робіть фізичні вправи не менше ЗО хвилин на день. Замість того, щоб
відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші види спорту
— біг і спортивне ходіння. По-перше, активні рухи не дають адреналіну
нагромаджуватися, по-друге, відволікають від негативних думок. Стежте за пульсом —
його оптимальна частота для вас розраховується за такою формулою: 180 мінус ваш вік.
Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Візьміть на озброєння
японський спосіб боротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щосили
б'є опудало свого шефа. і якщо у вас під рукою ляльки не виявилося, напишіть лайливий
лист і з усією кровожерливістю, на яку ви здатні, спаліть його, розірвіть на шматку.
(Можете уявляти, начебто те саме робите з адресатом). Помічено, що ненормативна
лексика разом з різкими жестами теж добре виводить негативні емоції.
Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей
вітамін у натуральному вигляді міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і
волоських горіхах.
